http://vk.com/zlatao?w=wall-14013927_162617/all

Талановита співачка, тендітна дівчина і донедавна депутат Верховної Ради України Злата Огневич поділилася з читачами журналу «Давай одружимось!» своїми мріями і секретом гарного вигляду. Співачка розповіла, через що плакала, коли була студенткою, і яким бачить своє майбутнє весілля.

– Я з дитинства – велика фантазерка! Мрій було настільки багато, вони навіть не вміщалися у моїй уяві! Мріяла про польоти в космос, причому я хотіла бути саме капітаном космічного корабля. Також мріяла про машину часу. Уявляла, як буду подорожувати між світами і зустрічатися з фантастичними людьми. А з подружками ми хотіли побудувати величезний будинок для безпритульних тварин, щоб їм усім було добре. А ще – мріяла бути щасливою людиною і подорожувати країнами. Багато мрій здійснилося, але ще більше здійсниться у майбутньому. Щиро вірю у це!


"Ще в дитинстві знала, що буду співачкою"

– Я завжди любила музику. Це було для мене легко, як дихати. Навіть не замислювалася довго, ким бути. Пам’ятаю, ще років у дев’ять казала батькам, що буду співачкою. Так воно і сталося. Велика радість – відчувати таємницю творчості, бачити океан очей і дарувати людям щастя.

– Я вірю, що доля посилає нам певні знаки, треба тільки навчитися їх читати. Були такі зустрічі і події, які змінювали мене та мій світогляд. Наприклад, зустріч із продюсером Михайлом Некрасовим та знайомство з моєю командою. Після цієї зустрічі життя змінилось на краще, з’явився простір для творчості, нові пісні та цікаві міжнародні музичні проекти. Я почала ще глибше розуміти музику. Був і конкурс «Євробачення», де я побачила, що таке справжній професійний рівень. Мені вдалося попрацювати з людьми, які знали більше за мене і вчили багатьом сценічним, акторським та музичним речам. А були і такі люди в шоу-бізнесі, які казали нам, що нічого не вдасться і не варто займатися сольним проектом. І мені було приємно, коли вони змінили свою точку зору.

– Це був важливий крок у моєму житті. Приймаючи рішення, я довго зважувала всі позитивні та негативні моменти, радилася зі своєю командою, з батьками. І зараз, коли вже минув певний час від моменту обрання народним депутатом, я відчуваю, що прийняла правильне рішення. Звичайно, маю дуже насичений графік, іноді за день треба встигнути і на засідання Парламенту, і на обговорення важливих питань у Комітеті, при цьому приділити увагу і заняттям вокалом та тренуванням, але я повністю віддаюсь тим справам, якими займаюсь. Коли ти щось робиш від душі, то і обставини допомагають тобі.
Проводжу багато зустрічей, намагаюсь допомогти громадянам, які до мене звертаються. Законотворчий процес – це величезна відповідальність. Я знаходжусь на своєму місці, маю реальну можливість досягнути необхідних змін на законодавчому рівні для розвитку нашої держави.
Також приділяю увагу благодійним заходам – не можу залишатись осторонь проблем діточок, які позбавлені батьківського піклування, діточок, які приїхали із зони АТО, наших солдат.

– О, там було стільки моментів, є про що згадати! Пригадую, як мене охопило величезне хвилювання перед першим півфіналом. Я і молитви читала, і мантри повторювала, і навіть жартувала зі своєю командою, щоб вийшла замість мене відспівати. А вже перед фіналом хвилювання було ще більше! І мене настільки надихнула уся навколишня атмосфера, прекрасні номери і один незабутній момент, що хвилювання тільки допомогло! А сталося ось що. Кожен учасник йшов високим містком під прапором своєї країни. Я йшла під нашим стягом і побачила в залі теж жовто-блакитні прапори. Мене накрило хвилею емоцій, підтримка була фантастична, я чула голоси з натовпу: «Україна, вперед!!!» І тоді, у думках, я пообіцяла, що зроблю максимум на сцені.

"Дала собі слово не плакати через хлопців"

– У студентські роки зустрічалася з хлопцем. Час був цікавий, бурхливі події Помаранчевої Революції. Раптом одного дня мій хлопець зник: ні дзвінків, ні смс, ні новин від знайомих... Я місця собі не знаходила, малювала найстрашніші картини, не спала... Та одного вечора я, як завжди, працювала на одному з клубних концертних майданчиків столиці (до речі, заробляли ми тоді по 90 гривень на весь колектив, а якщо більше – то був такий успіх!). Раптом бачу свого «зниклого» хлопця у компанії якоїсь дівчини! Вони посміхалися, щось обговорювали. Я все зрозуміла. Відчуття – неначе током вдарило і дихати нічим... Досі не розумію, як доспівала пісню. А потім втекла зі сцени до гримерки і довго плакала. До речі, тоді дала собі слово не плакати через хлопців. Та життя така штука, що порушувала те слово неодноразово... От така історія і надихнула мене на пісню "Далеко".

– Я багато займаюся спортом, слідкую за харчуванням, не все собі дозволяю. Наприклад, картоплю не їм вже 2 роки, від неї легко набрати вагу. Те саме з хлібом, булочками і солодощами. Рідко можу з’їсти якесь тістечко. Вранці мед і домашній сир – улюблений сніданок. Час від часу влаштовую «легкі» дні, коли п’ю тільки фреші або йогурт. Займаюся балетом вже 3 роки, пуанти, щоправда, одягла нещодавно – десь рік тому. Мені дуже подобається сама філософія балету, виховування внутрішньої сили і витримки. А ще в мене є улюблені салонні процедури для тіла: обгортання, маски. Постійно бути у формі – це теж щоденна праця. Бажаю вам мати силу волі та бажання жити здоровим і спортивним життям!

– Я відчуваю, що цей рік для мене буде дуже плідним у творчості і у соціальній роботі. Хочеться більше нового сказати своєю музикою. І я мрію про те, щоб війна та криза якомога швидше закінчилися. Щоб ми знову відчули, як це – бути щасливими людьми.

– Довіра і повага – рецепт щасливих стосунків. А без фантазії стосунки будуть прісними, завжди додавайте яскраві фарби у життя з коханою людиною!

– Чесно кажучи, я поки що його не бачу. Але відчуваю, що буде дуже весело!

Злата Огневич
Ім’я при народженні: Інна Леонідівна Бордюг.
Народилася: 12 січня 1986 року, м. Мурманськ (Росія)
Українська співачка
Представниця України на конкурсі пісні "Євробачення- 2013"
Заслужена артистка Автономної Республіки Крим
Депутат Верховної Ради України VIII скликання (27.11.2014 - 10.11.2015 рр.)
Марія Гливка
http://wedding.molbuk.ua/love_story/662 … unkiv.html