Андрей Ломакин

Украинская певица Злата Огневич в интервью ведущей тележурнала "Все буде добре" рассказала, как родители довели ее до слез, раскритиковав ее молодого человека.
Твоя мама всячески препятствует построению личной жизни, а все попытки ограничить ее влияние, заканчиваются очередной порцией критики? Эксперт проекта "Все буде добре", психолог Наталия Холоденко, расскажет, как решить проблемные вопросы, не доводя ситуацию до острого конфликта. А своим опытом поделится певица Злата Огневич.

– призналась Злата Огневич Надежде Матвеевой в эфире тележурнала "Все буде добре" на СТБ.
По словам певицы, родители с детства контролировали каждый ее шаг.

Как сейчас реагируют родители Златы Огневич на ее отношения, смотри 1 февраля в 16:00 в эфире тележурнала "Все буде добре" на канале СТБ.
По материалам канала "СТБ"
http://edinstvennaya.ua/leisure/show-mo … -izbrannik

https://www.facebook.com/ZlataOgnevichO … 2460695629

Співачка вже три роки займається класичними танцями

-Я часто благаю про милосердя, коли не можу терпіти, мені дуже боляче.

-Я вже звикла. В перший рік мені було дуже боляче. А я займаюсь більше трьох років вже.

-То була моя мрія з дитинства. В мене татко військовий, ми багато переїздили. Тільки я приходила на кастинг, казали:"Потрібно вже їхати" І я зараз втілюю свою мрію дитинства.

-Ні, ніколи! Я займаюсь для себе.
-Три роки тому вона навіть на шпагат не сідала, казала, що це неможливо.

-Це з якогось боку і спорт також, і можливість тримати гарну форму. З тих пір, коли я почала займатися балетом системно, я себе краще почуваю, схудла на 2 розміри. Зараз в мене XS. Коли тільки починала, зрозуміла, що мені складно робити підтримки, оці оберти, тому що вага була десь 55 кг, зараз 50,5. Воно реально відчувається. В мене наче крила за спиною з'явилися.

-Так. Ось цей силіконовий вкладиш підкладаю в пуанти, це п'ятак називається, щоб не так було боляче. Бо було дуже боляче в перші разпи, шукала, що підкласти. Зараз балерини подивляться і кинуть в мене камінням.

-Дякую за урок!
-Трохи чаю після тренувань?
-Так, дякую.

-Я не їм солодке: торти, вареники. Картоплю десь три роки не їла, кукурдзу також, молоко та сир - мінімальної жирності. Це складно, я дуже люблю солодке. Зараз роблю вдома сама солодощі: у фініки кладу волоський горіх, поливаю медом, стоїnь добу і вранці дуже смачно з кавою, або чаєм. Раніше я могла з'їсти гору пончиків з цукровою пудрою, до 27 років.

-Я дивлюся на старі фотографії, вони й були на талії, просто виглядали гармонійно. І коли худнеш, риси змінюються, і мені подобажтьсябути більш стрункою.

-Дякую!

-Ні, тому що все складно в нього по роботі. Компанія була дуже маленька. Я свій День народження не розцінювала, як велику подію. Ну, 30 років, наступного року 31 буде.

-В мене був шопінг, купила гарну каблучку. Я сама собі купляю, коли в мене великий проект чи концерт, чи кудись їду. Бо сувеніри загубляться, а прикраси нагадують: це я була в Дубаї, це - в Чикаго, така пам'ять. Тож, прикрас набралося вже.
-Увечері був ресторан, морепродукти, невеличкий феєрверк. Вони знають, що я дуже люблю феєрверки. Для мене це з дитинства спогади, коли я ще жила у Криму і там двічі на рік влаштовували свято. Ми всім містом йшли дивитися феєрверк. Тому друзі вирішили мені подарувати такі дитячі спогади. Було ще сафарі, прогулянка нічним Дубаєм та купання в Перській затоці. На мене місцеві дивилися, як на божевільну, бо для них це дуже холодно - 23 градуси вода. А для мене це як в Криму на початку липня, наприклад. І я купалася собі.

-Ніжними словами, поцілунками, обіймами, квітами і дуже гарною прикрасою. Він знає, що я люблю прикраси, це моя слабкість.

-Ні. В нас, звичайно, були такі розмови, але поки треба почекати трохи.

-Так, давно вже.

-На жаль, не вийшло. Ми хотіли зустрітися до Водохреща, але потрібно коштів багато. В мене зараз батьки дуже переживають. Я розумію, що мої проблеми, порівняно з біженцями, мізерні, але це мої батьки. В них дві по дві години вимикають світло, в оселі, де вони живуть, 14 градусів. Через це мама і тато перехворіли грипом з температурою, з бронхітом. І я не знаю, як цьому завадити.

-Потрібно, щоб вони тут якось працювали. Щоб їм виплачували пенсії, щоб вони десь жили. Потрібно займатися продажем нерухомості в Криму, а там зараз не дуже хочуть купувати. Я застала момент, коли хотіли купувати, і нам вдалося на початку анексії продати якусь нерухомість, та в мене і сестри є своє житло в Києві і під Києвом. Але зараз це не вдасться зробити.

-Так, шпроти і мандарини взагалі були таким дивом, а ще - сир з дірочками - справжній делікатес. А ще - "Нутелла". Я завжди замовляла величезну банку. Мені подобалося мазати її на грінки. Це з дитинства кохання.

-Дякую!
http://svitske.1plus1.ua/video/personaj … 85448.html