---

http://vk.com/zlatao?w=wall-14013927_164476/all

Цей непідкорений вогонь там, всередині…

Він виривається назовні і запалює в наших серцях радість, надію, любов.

З цього вогню народжується Пісня.

В народі її лагідно називають “наш український соловейко”, “жайворонок, який зустрічає світанок”, “розумничка, красуня наша”… Коли слухаєш “За лісами, горами”, “Два кольори”, “Зозуля”, “Запали вогонь”, “Пристрасть” та інші пісні, які виконує Злата Огнєвіч, то наче виривається в небо душа, роздмухуючи всепоглинаючу гордість за Україну, нашу мову, нашу пісню та чарівну красу наших дівчат.

Співачка народилася в Мурманську в українській сім’ї військового хірурга та педагога. Закінчила музичне училище ім. Глієра (з 2008 року – Київський інститут музики). Злата – переможниця численних вокальних конкурсів, у тому числі третього сезону телепроекту “Народна зірка”, першого міжнародного музичного фестивалю “Crimea Music Fest” у 2011 році (перше місце); також завоювала третє місце на пісенному конкурсі “Євробачення 2013”. Фаворит Успішних Людей у номінації “Співачка року” національного рейтингу “Фаворити Успіху – 2013”.

Будучи народним депутатом від Радикальної партії України, Злата Огнєвіч 10 листопада минулого року з трибуни Верховної Ради заявила про складання з себе депутатських повноважень:

– Я йшла до парламенту не за депутатським мандатом і якимись привілеями, я йшла як громадянин, побачивши новий шлях України, а зараз усвідомлюю, що коли немає культури, набагато легше правити і маніпулювати народом. Тому, в цих обставинах, як культурний діяч, я не бачу своєї користі для цього парламенту. Я бачу тільки постійний перерозподіл політичної влади.

– Тому, з об’єктивних причин, я залишаю депутатські повноваження, – резюмувала співачка.

Сьогодні Злата Огнєвіч гість журналу “Ukrainian People”.
– “Краса – не потреба, а екстаз. Це не образ, що вам хотілося б бачити, і не пісня, що вам хотілося б чути, але образ, який ви бачите, навіть якщо зімкнете очі, і пісня, що ви чуєте, навіть якщо закриєте вуха”, – сказав колись Д. Х. Джебран. Багато хто вважає тебе і твої пісні за взірець досконалості. А що ти думаєш з цього приводу?

– Мені є над чим працювати і є куди рости, але мені дуже приємно чути такий комплімент.

– Почнем спочатку: ким ти мріяла стати в 13 років?

– Мріяла стати журналістом, їздити в гарячі точки, робити репортажі, але мама сказала, що вона мене нікуди не відпустить, щоб я довчилась у школі і була слухняною дівчинкою.

– Що найкраще ти узяла від своїх батьків?

– Від матері – жіночність, вона мене завжди навчала бути жінкою, доглядати за собою, підбирати одежу за фактурою, за кольорами. Від тата – рішучість, відповідальність, твердий характер.

– Студентські роки – це…

– Це дуже весело. Згадую цей час із вдячністю, формувалась моя творча особистість. Було багато веселих історій – ми обмазували пастою дверні ручки, любили підсипати сіль у чайник сусідам.

– Закінчи речення: якби я знала тоді…

– Що мені доля подарує шанс стати відомою співачкою, то, знаючи зараз, як це складно, я б тоді не відмовилась від цього нелегкого, але щасливого шляху.

– Тепер ти “Народна зірка”“, у тебе чудові відеокліпи, за плечима “Євробачення”, концерти, багаточисельні фани та слава… Відкрий секрет: як усе починалось?

– Все починалось з музичної школи по класу фортепіано. Вчителька говорила, що в мене є задатки, і що мені треба займатись дуже багато та їздити на конкурси. Але я більше хотіла співати!

– Одна важлива складова успіху?

– Це вміння багато і завжди працювати. Одного таланту замало. Якщо ти наполегливий і вмієш дійти до своїх цілей – все буде! Талант не здатен усе подолати. І ще важливий момент – це гарний викладач!


– Яка твоя професійна мантра (девіз)?

– В мене все вдасться! Я зможу все!

– Що тобі подобається в професії, яку ти вибрала? Якби ти не стала співачкою, то ким би могла стати?

– В цьому житті окрім музики і шляху співачки я ніде себе не бачу. Я не вмію нічого робити, музика – це моє покликання!

– Це правда, що ти написала пісню, коли в Японії стався жахливий землетрус?

– Я не могла залишатись осторонь трагедії в Японії, ці події мене збентежили. Можна провести паралелі з нашим Чорнобилем. Тому ми створили пісню-присвяту – Japan.

– Вважаєш, що музика може лікувати, допомагати?

– Так, звичайно. Співак, артист – це своєрідний духовний провідник. Через пісні ми можемо спілкуватись з людськими душами і навіть їх лікувати.

– Твої проекти – це більше стан душі чи все ж робота?

– Я займаюсь улюбленою справою – вона приносить і задоволення, і можливість матеріального існування.

– Що надихає тебе?

– Весь світ, подорожі, знайомства з новими людьми, затишні вечори під зірками в оточенні друзів. Також надихають фільми та успіх інших людей, особливо тих, які зробили себе самі – Коко Шанель, Стів Джобс, Едіт Піаф.

– Яке досягнення далося тобі найважче?

– Поїздка на “Євробачення”, фізично – це тренування, а психологічно – це дуже виснажує. Є відповідальність, окрім задоволення від спілкування з професіоналами, від виступу на такій великій сцені.

– Який був твій найважливіший урок в житті?

– Життя постійно чомусь навчає, випробовує подіями. Думаю, що головний життєвий урок ще попереду.

– Які книжки стоять на твоєму нічному столику?

– Нещодавно я прочитала “Сага про Форсайтів”. Дуже люблю фантастику. Мені подобається Рей Бредбері, брати Стругацькі, Айзек Азімов.

– Хто твої герої?

– Є такий бестселер – “Мости округу Медісон”. В цьому творі є сповідь, яка може зворушити найжорстокіше серце. Книга розповідає про надзвичайну жінку, яка зробила дуже тяжкий вибір. Я завжди себе питаю, чи змогла б я зробити такий вибір.

– З ким із відомих сучасних музикантів (співаків),  або тих, хто жив у минулому, ти б хотіла пообідати?

– Пообідати – з Моцартом, Едіт Піаф, Марією Каллас. Щоб в нас був такий обідній квартет. А заспівати хотіла б зі Стінгом та Джэймсом Вінсент МакМорроу.

– Яке твоє найбільше багатство?

– Здоров’я. Якщо воно є, то все інше можна подолати.

– Що порадиш робити, щоб було не нудно жити?

– Важко радити, адже в кожної людини свої цінності. Певно, треба частіше спілкуватись із друзями, частіше виходити з віртуального світу у реальний, не бути байдужим до людського страждання.

– Твоя найкраща риса?

– Знаю погані риси. Друзі кажуть, що я занадто добра людина, напевно, це так.

– Чи є в світі місце, де ти почуваєшся найщасливішою?

– Сцена, коли я переступаю поріг сцени – я відчуваю себе іншою людиною, щасливішою, повноцінною, відчуваю, що потрібна людям – в такі моменти я живу!

– Один факт, який люди не знають про тебе.

– Я вирощую у себе вдома розмарин.

– Що шукаєш в житті?

– Я радію цьому життю! Але шукаю мир! Хочеться, щоб люди були ще добрішими.

– Чого найбільше боїшся?

– Боюся павуків.

– Що найбільше цінуєш в людині?

– Щирість, особливо, коли людина багато чого досягла і не втратила людських якостей, з нею цікаво спілкуватись. Ціную почуття гумору, доброту, відвертих і відкритих особистостей.

– Заради чого, вважаєш, треба жити?

– Заради музики і творчої місії, яка мені випала у моєму житті.

– Чи ти була на Майдані під час повстання українців узимку 2014 року? Чи було страшно? Які твої найяскравіші спогади?

– Під час подій на Майдані я не змогла залишитися осторонь, як і всі – носила ліки, одежу, гроші і дуже серце боліло за український народ. Коли почалися криваві події, я ніколи не забуду, як дзвонили у дзвони. Страшні часи… А потім з’явилася музика до пісні “Pray For Ukraine”.

– Так, пам’ятаю, “Pray For Ukraine” з’явилася у квітні 2014 року і одразу ж підкорила не тільки народ України, а й Європу.  У ролику до пісні були використані кадри, зняті іноземними та українськими знімальними групами під час трагічних подій на Майдані на початку 2014 року. Можливо, не усім відомо, що на вітчизняні радіостанції пісня потрапила з хіт-парадів Швеції. Музику до пісні написав Михайло Некрасов, слова Вікторії Некрасової, а голос “невідомої співачки” виявився твоїм (хоч півроку ми про це не знали). Чи виступала ти перед бійцями АТО?

– Знаєте, концерти для бійців АТО дуже особливі! В цих Героїв пронизливий погляд, вони бачили обличчя Смерті, і я розумію, що наступного дня вони знову повертаються на війну, щоб ми тут могли спокійно спати і жити. Низький їм уклін і вічна шана за це!

– Злато, що ти хотіла б побажати нашим читачам напередодні Дня закоханих – Святого Валентина?

– Щоб усі люди, які знайшли своє кохання, оберігали його. А всі, хто ще не знайшли – не засмучуйтесь, впевнена, рано чи пізно, але кохання прийде до всіх, адже десь по світу ходить ваша половинка.

http://ukrainianpeople.us/злата-огнєвіч … гають-лік/

http://vk.com/zlatao?z=photo-14013927_401747549/album-14013927_00/rev