Далеко не вперше і, напевне,  не востаннє зірковий тренер Святослав Вакарчук імпровізовано виходить на сцену "Голосу країни", щоб заспівати пару куплетів із талановитими учасниками шоу. Утім, найчастіше таке відбувалось по відношенню до його власних підопічних, у цьому ж раунді музичних батлів його зачарували учасники команди... топ-продюсера Потпапа!
Ними стали красунчик Олександр Господінов та автор пісень Дмитро Костюк. Кожен із цих хлопців прийшов на проект "Голос країни" із власною метою. Бажанням Олександра було заявити про себе, щоб його почули та визнали, а от Дмитро бачив себе тільки у одному амплуа та не бажав іти на компроміси заради слави.

заявив впертий хлопець, який дуже тяжко йшов на контакт та не бажав слухатись свого тренера.

Тим не менш, віддати перевагу комусь одному із учасників до виступу зірковий тренер так і не зміг, адже вважав їх обох чудовими виконавцями, кожному з яких притаманна своя особлива манера співу.
Але голоси  тренерів за результатами виступу розділилися: Олександр Пономарьов віддав перевагу Дмитрові Костюку, а чарівна Тіна Кароль, навпаки, зробила хлопцеві зауваження, порадивши не закохуватись у себе та свій голос та давати публіці більше уваги.
Що стосується Святослава Вакарчука, то він висловив своє схвалення обом учасникам, коли попрямував на сцену та заспівав один куплет разом з ними! Глядачі у залі були в захваті й навіть зірковий тренер Олександра Господінова та Дмитра Костюка по-новому оцінив звичку свого колеги співати разом з учасниками.

- підсумував Потап, перш ніж виголосити свій вибір.
Хто з хлопців — упертий Дмитро Костюк чи оптимістичний Олександр Господінов попрямував далі? Як звучало їхнє тріо із рокером Святославом Вакарчуком? Дивись у відео прямо зараз:
http://golos.1plus1.ua/news/country/svy … 25117.html

Дмитро Костюк
Третій раунд вокальних "боїв" став тріумфальним для музичного генія Дмитра Костюка, який переміг співочого красеня Олександра Господінова. Здавалося би, харизматичний харків'янин стрибатиме на радощах, однак хлопець навіть не всміхнувся, коли почув результати батлу.

- Це не перемога, це крок уперед. Просто я звик сміятися, коли смішно. Не сміятися, коли не смішно.

- У будь-якому випадку ми знали, що хтось покине проект. І я так само був готовий піти, як і він. Нас до кінця мучили інтригою, тож ми не сильно розуміли, що до чого. Я скажу так: не вважаю, що кращий.

Заспівав – це лише один із аспектів. Тому що на сцені було показано комплекс із музики та емоцій. Саня реально виріс за кілька днів. Він зробив те, що складно. Дуже складно. Я ніби й радий був, що переміг. Мені просто треба було посидіти, обдумати все, із Сашком зустрітися, поговорити. Якщо чесно, він рвався додому. Не хотів іти далі. Він зрозумів, що йому вже достатньо того, чого він досягнув у проекті. Бо життя – воно ж насичене ще багато чим, окрім музики. Речами і не речами, яким він теж хоче приділяти час.

- Ну так. Музика – це єдине, що я хочу робити.

- Я був у шоці. На репетиціях я щоразу співав по-різному. Я старався спеціально не зациклюватися на оригіналі. Зрозуміло, що є мелодія, і ти співаєш у потрібній тональності… Але я для себе вирішив: вийду і заспіваю так, як  я відчуваю. Тіна сказала, що я пішов у себе. І це правда. У якийсь момент я навіть не розумів, де я і що відбувається. Вона мала рацію і щодо самозакоханості, щодо любові до власного голосу… Це кожен сприймає по-своєму. Я до прикладу, негативно. Хочеться, щоби вона не впливала на думки і на вчинки.

Ми спілкувалися з ним абсолютно на "ти", без всяких перешкод. Він нам допомагав, говорив дуже конструктивні речі, ділився досвідом, своєрідними інсайтами творчого процесу, порадами, які не почуєш деінде. Він згадував моменти зі свого творчого життя й справді говорив, що не хоче втручатися. Сказав, що найважливіше отримувати на сцені задоволення. І, до речі, говорив з кожним окремо. Я, наприклад, не знаю, що він казав Саші. Судячи з того, що Саня так піднісся, йому дуже допомогли ті слова. Як і мені. Потап настановляв, як настановляють батьки. Мовляв, роби так, а не так, я вірю в тебе. Так приємно, коли людині не байдуже.

- Це було сильно. Він крутий хлопець. Я не відчував ейфорії від виступу зі Святославом. Я відчував ейфорію від виступу, - від пісні, від музики й від того, що це було спонтанно. Він вийшов і зробив те, що хотів. Не стримував себе і заспівав із нами такою собі перекличкою. Я вважаю, це і є музика. Це те, заради чого взагалі варто виходити на сцену. Підготуватися завжди можна, а співати імпровізовано…

- Так, присвячую їх найріднішим та друзям, намагаюся в них донести інформацію. Нехай вона не дуже авторитетна, але, може, комусь чимось допоможе. Розрадить. Принаймні, мені хочеться, щоб вона надихала. Як музика "Океану Ельзи" . Душевна вона якась. Особливо "Така, як ти" мені дуже подобається.

- Я практично не спав, але пам'ятаю, що мені снилися якісь ліфти й переходи, а ще одна дівчина. Ми з нею познайомилися тут і майже не спілкувалися, але, чомусь, вона лишилася в моїй голові.
http://golos.1plus1.ua/news/country/dmi … 25355.html

Співочий викладач англійської Андрій Лучанко з команди Святослава Вакарчука постав у вокальному батлі з Микитою Кириленком – хлопцем, який володіє унікальним глибоким тембром. Одразу після виступу талановитих хлопців зірковий наставник шокував Україну обіцянкою оплатити запис альбому тому, хто програє. За бортом проекту опинився Кириленко, а містер Ендрю зізнався, що на якусь мить хотів зазнати поразки.

- Насправді цю ейфорію продовжив Святослав. Він дуже довго тримав нас сцені, мучив, не міг зробити вибір. Тому я вже змирився з усіма можливими результатами. Тим більше, коли він сказав про альбом... Я вже задумався про те, що краще.

- Ну не програти. Виграти і альбом записати. Я навіть казав Микиті: "Чувак, сам фронтмен допоможе записати твій дебютний альбом. І я тобі заздрю білими заздрощами.

- Я згоден з тим, що важко було зробити вибір. Не люблю всі ці конкурси, бо завжди є той, хто програв і той, хто виграв, як і в житті. Я задоволений, що Святослав зробив Микиті таку мегакруту пропозицію.

- І мене, й Микиту він закликав не боятися свого тембру. Ми спочатку не зрозуміли, що це означає. А потім второпали: не боятися не в тому плані, що він страшний, а не боятися експериментувати, зробити його цікавішим, душевнішим. А ще Святослав радив заспівати на сцені так, як би ми співали сидячи вдома. Радив відкритися глядачам і насамперед собі. Я ні на секунду не шкодую, що обрав його.

- Перед виступом він нам сказав: "Хлопці, я вам зроблю сюрприз". Нам було і радісно і трохи лячно.

- Я родом з Тернополя, ходив на концерти "Океану Ельзи" і в ті моменти почувався надзвичайно щасливим. Я не міг уявити, як почуваються музиканти, коли за ними спостерігає 40 тисяч людей. Коли вони кажуть одну фразу, прибирають мікрофон, а пісню за них співають люди… І ось я заспівав з людиною, яка досягнула такого рівня, це надихає творити щось своє. Після того, як Святослав вийшов до нас на сцену в  мене взагалі зникли негативні емоції, я абсолютно забув про те, що можу вилетіти. У момент виступу зі Святославом у мене була більша ейфорія, ніж тоді, коли сказали, що я пройшов далі. Тепер мені буде, чим похвалитися дітям і онукам.
http://golos.1plus1.ua/news/country/mis … 25554.html