Як "Моторола" вбив полоненого "кіборга" - розповідь очевидця
16 квітня 2015
Рідні та знайомі до кінця вірили в те, що Ігор Брановицький повернеться живим з полону
Нещодавно один з польових командирів самопроголошеної "ДНР", росіянин Арсеній Павлов, відомий також за позивним "Моторола", в коментарі виданню KyivPost зізнався, що сам "розстріляв 15 полонених" українських військових. СБУ збирається інкримінувати бойовику ці вбивства.
Юрій Сова, боєць 80-ї бригади, який потрапив у полон бойовиків після підриву нового терміналу Донецького аеропорту в січні 2015 року, говорить, що був очевидцем одного з таких вбивств.
За його словами, "Моторола" з власного пістолета застрелив Ігоря Брановицького - військовослужбовця 90-го окремого аеромобільного батальйону 81-ї десантно-штурмової бригади, що разом з ним потрапив у полон "ДНР".
На одному з відео бойовиків про полонених "кіборгів" Юрій Сова стоїть поруч з Ігорем.
Про обставини загибелі свого бойового товариша та про те, як "днрівці" брали Донецький аеропорт і як поводилися з полоненими, Юрій Сова розповів в інтерв'ю ВВС Україна.
Підрив та полон
Юрій Сова: Ігор міг вижити, якби його дозволили забрати в "швидку"
ВВС Україна: За яких обставин ви потрапили в полон?
Юрій Сова: Перший вибух (підрив одного з перекриттів у новому терміналі Донецького аеропорту, яке слугувало укриттям для українських бійців. - Ред.) був 19 січня. Ми залишилися в квадраті між двома рукавами нового терміналу. Побудували собі барикади, щоб відстрілюватися. Довбали лід, щоб просто пити воду, і давали пораненим.
Далі нам сказали, що нас знову мінують. Не дозволяли спускатися в підвал, адже казали, що там все заміновано, стоять розтяжки. Карти розтяжок в нас не було.
Але вони (бойовики "ДНР" - Ред.) ходили під нами. Замінували нам низ і верх, а тоді повністю підірвали.
Хто лежав з краю, залишився зверху, а хто був посередині - поруч з "трьохсотими" (пораненими. - Ред.) та "двухсотими" (загиблими. - Ред.) - всі пішли під завал. Кого змогли, того ми дістали. Живих - дев'ять людей.
Тоді загалом у нас померло п'ять людей, і ще залишилося чотири важкопоранених.
Хлопці, хто хотів, вночі з 20 на 21 січня вийшли, тоді якраз був туман. Ми ж залишилися з пораненими.
ВВС Україна: Скільки вас залишалося?
Юрій Сова: 12 людей і четверо поранених. До ранку давали пораненим води, знайшли два рюкзаки з одягом, щоб зігрівати.
На другий день, 21 числа, прив'язали до палиці "білуху" (шматок білої матерії. - Ред.), і "Свирид" (боєць з позивним "Свирид". - Ред.) пішов до сепаратистів домовлятися про госпіталізацію хлопців.
Так нас взяли у полон. Воювати нам уже не було чим. Було кілька автоматів, кілька ріжків патронів до них, й то не всі робочі.
Повели нас допит у підвал, який в них вважається тиром - вони там стріляють. Там протягом шести-семи годин нас били
Юрій Сова
Тоді ж в ночі ми познайомилися з Ігорем. Діставали з ним одяг пораненим. Сам Ігор залишався у тонкому светрі. Діставали з ним тіло нашого медика "Психа" (медик 80-ї бригади Ігор Зінич, який загинув внаслідок підриву нового терміналу Донецького аеропорту. - Ред.).
Коли нас взяли у полон, повезли до "Гіві". Там, кому було треба, трохи надали допомогу, забинтували, дали попити води і покурити. І потім повезли в підрозділ до "Мотороли", в якусь колишню військову частину.
Був Захарченко, трохи говорив з нами. Показали нам і "Моторолу", хоча раніше казали, що він загинув.
І після цього повели нас на допит у підвал, який в них вважається тиром - вони там стріляють. Там протягом шести-семи годин нас били.
Летальний допит
Руїни аеропорту
ВВС Україна: Так це був допит чи вас просто били?
Юрій Сова: Спочатку били, а після цього був допит. Задавали такі питання, по яких можна було зрозуміти, що серед них були росіяни. Зізнавалися, що є серед них російські найманці, є і добровольці. (Один з громадян Росії, що воював на території України у складі збройних угруповань самопроголошеної "ДНР", раніше дав інтерв'ю ВВС. - Ред.).
А Ігорю дісталося найбільше, тому що зізнався, що він кулеметник. Йому зламали багато кісток. Прийшов медик, перебинтував його і викликали "швидку".
Тоді зайшов "Моторола". Подивився на нас усіх, ми вже сиділи під стінкою. А Ігор лежав за два-три метри від мене.
"Моторола" підійшов, попитав: "Шо за тєло". Йому сказали, що викликали "швидку". Тоді він ще подивився, сказав, "щоб не мучився, бо не доживе до лікарні", дістав ТТ (модель пістолета. - Ред.) і пустив йому дві кулі в голову.
З Ігорем Брановицьким прощалися у Свято-Михайлівському соборі Києва
ВВС Україна: Ви це бачили на власні очі?
Юрій Сова: Так. Він подивився на Ігоря, який лежав і не ворушився з поламаними кістками...
ВВС Україна: Але він був живий?
Юрій Сова: Був живий. Аби його "швидка" довезла до лікарні, він міг би вижити. Але казали, що так "Моторола" нібито проявив милосердя.
Він також казав нам: "Не дивіться, що я такий добрий, я можу будь-кого з вас застрелити".
Потім він сказав, щоб нам принесли трохи поїсти, і тоді був вже більш офіційний допит: запитували, хто і звідки, коли був мобілізований і так далі.
Пошуки кулеметника
ВВС Україна: Чому така була жорстока реакція на слова Ігоря про те, що він кулеметник (на одному з відео, опублікованих на сайтах "ДНР", його автор також запитує у щойно взятих в полон захисників Донецького аеропорту про кулеметників. - Ред.)?
Юрій Сова: Тому що казали, ніби кулеметник в аеропорту застрелив когось з їх друзів. Ми відповідали, що всі наші кулеметники і снайпери - "двохсоті" під завалами. Чому Ігор зізнався, ми не можемо зрозуміти.
ВВС Україна: Які враження Ігор залишив у вас?
Юрій Сова: Познайомилися з ним у ніч з 20-го на 21 січня. Добра людина, відмовився виходити з аеропорту, весь час був з пораненими, хто його гукав - одразу до нього підходив. Приносив води чи сигарету.
Ті ж з нас, у кого залишалися автомати, намагалися тримати оборону.
ВВС Україна: Чи можна було утримати новий термінал Донецького аеропорту, якби не було підриву?
Юрій Сова: Оборону можна було ще тримати довго. Але пізніше почали лупити танками, розбили дах, і нашим бійцям закрило огляд.
В кінці в аеропорту нас залишалося не більше 80 людей.
ВВС Україна: Вистачало боєприпасів?
Юрій Сова: Боєприпасів було мало, адже багато їх згоріло через обстріли. Тож ми намагалися економити.
Транспорт вже не міг доходити. Останнє МТ-ЛБ (один з типів бронетранспортерів, абревіатура з російської, українською означає "багатоцільовий транспортер - легкий броньований". - Ред.) їхало до нас на евакуацію 20 січня, але звернуло не там, де треба. Там по ним ударили з РПГ (ручний протитанковий гранатомет. - Ред.), й МТ-ЛБ перевернулося, а далі його повністю підірвали.
Кажуть, що до нас ішли танки, але ніби дали наказ, й вони розвернулися.
ВВС Україна: Чи був зв'язок з командуванням?
Юрій Сова: Після підриву рацій у нас не було. Були лише мобільні телефони, але не у всіх й розряджені.
Що було у полоні
ВВС Україна: Як довго ви були в полоні?
Юрій Сова: 21 січня я потрапив у полон, а обміняли мене з хлопцями 21 лютого. Ми були "непрацездатні", а хто був "працездатний" - залишися ще там. У мене було переламане плече, я не міг нічого робити, і їм не було смислу мене тримати.
ВВС Україна: Як проходив сам допит?
Юрій Сова: Всіх вишикували під стінкою. Кожного по черзі били металевою трубою. Труби були квадратні й круглі, ще держаки від лопат, табуретки. Били й автоматами, руками і ногами, всім, чим можна.
Питали, чого ми прийшли на їхню землю і вбиваємо їхніх жінок і дітей.
ВВС Україна: Які були умови в полоні?
Юрій Сова: Два рази на день приносили їжу. В туалет водили по графіку, тоді ж ми набирали воду. Дві доби сиділи без їжі і води - як нам сказали, через те, що не було світла.
ВВС Україна: Де вас тримали?
Юрій Сова: Після допиту нас привезли в будівлю донецької СБУ. Там повели у підвал - колишній архів. Тут на стелажах і знаходилися весь час.
Загалом в підвалі СБУ вже ставилися краще, лише постійно давили морально.
Пропонували: якщо візьмеш пістолет і застрелиш свого, то не будуть бити і відпустять додому. Такі люди знаходилися.
Попри поранення та можливість піти з армії, Юрій Сова повернувся до своєї бригади
ВВС Україна: Ви були свідком такої ситуації?
Юрій Сова: Так. В інтернеті є відео. Я стою спиною, а біля мене на колінах стоїть один хлопець, а інший ніби стріляє в нього. Але там патрона не було, його обдурили. Так вони перевіряли психіку людей, хто зламається.
ВВС Україна: Чи відомо вам, скільки було полонених у будівлі донецької СБУ, коли ви там перебували?
Юрій Сова: Під кінець у нашій камері було близько 50 людей. А загалом ще були полонені з добровольчого батальйону "Донбас".
Також там були місцеві "днрівці". За п'янку чи за щось таке їх також на місяць садять в підвали. Але вони самі туди намагаються потрапити, щоб на передову їх не кинули.
З Юрієм Совою спілкувався В'ячеслав Шрамович.
h ttp://www.bbc.co.uk/ukrainian/politics/2015/04/150415_branovytsky_death_witness_sova_interview_vs?ocid=socialflow_twitter?