Чим останні два дні займалися: будували тєлєвізор для Внутрішніх Військ на Грушевського. Ідея поставити проектор і транслювати щось на ньому для бійців зароджувалася чи не в кожній світлій голові, а от взятися і зробити — зібрались як завше одиниці, при чому з абсолютно різних середовищ. І якось так вийшло що консолідувавши ресурси, ми зрозуміли що більшість обладнання у нас є (щоправда профспілки обіцяли нам генератор, і як часто це буває — в результаті ми обійшлися без генератора). Також було багато готових зробити геніальний контент, але на ділі білшьість креатівщиків підкачала, та й для проби ми вирішили показувати виключно новини (вояків же зомбують, і потрібно спочатку трохи вивести їх з тунельного мишлення). Далі методом попередніх проб і помилок прийшли до того, що будувати доведеться непросту інженерну конструкцію з плівкою зворотньої проекції, на подобі кінескопу в старих тілівізорах. Таку щоб стояла, і вітрів не боялась. Знаєте, якби не 32 сотня самооборони (Косів) хрін би ми що зробили. Чуваки просто генії бензопили і шруповерта. За декілька годин учора спорудили нам супермега-конструкцію. А сьогодні — навечір організовано доставили на барикаду на вул Грушевського. Я досі не можу відійти від захоплення злагодженістю і працьовитістю цих людей. Вони самі кажуть «поки не штурм, нам лише матеріали давайте, весь майдан будинками заставимо». Дві дерев’яних хатини до речі вже збудували. Повертаємось до телевізора. Чого досягли? Сьогодні був пробний показ новин (декілька годин) для бійців внутрішніх військ. Вони нас глушили постсовєцькими маршами і попсою, але картинку більш-менш бачили. Фоткали на тєлєфон і переговорювались. Гранатами не жбурляли, прожекторами не світили, в атаку не кидались. Завтра врахуємо помилки і спробуємо підсунутися поближче (прямо на передову). Які висновки по втіленню такого роду ініціатив: - Дуже легко висловити ідею чи дати пораду. Це нічого вам не коштує, лише забирає час у оточуючих. - Зачасту легко знайти потрібні ресурси, як пощастить. - Складніше консолідувати ресурси, придумати конкретні дії і запустити процес підготовки. - Досить складно довести проект до запуску, закінченого стану. - Архі складно після запуску поставити це на систему, і щоб воно працювало постійно (чесно, я поки цього не вмію). Ми запустили наш тєлєвізор і він працює. Але тепер — найскладніше, поставити це на потік. Щоб він постійно працював, мені одному не було потрібно там весь час чергувати, щоб все функціонувало і не просило їсти. Подивимося чи завтра це вийде, мені як мініму будуть потрібні відповідальні люди, готові чергувати біля комп’ютера, і слідкувати за факапами. Годі сидіти вдома, бездіяльність вводить в депресію, займіться якоюсь справою. Як не цим, то йдіть поспілкуйтеся з ВВшниками, покажіть їм, що тут нормальні люди, або регіоналів побойкотуйте. Революція сама не зробиться. Дощ — це мільярд окремих краплин.

«Душу й тіло мі пакладзем...», — він довів це діями, не лише словами.
Перебираючи архів журналісти натрапили на грудневі кадри на яких знято білоруса Михайла Жизневського, якого застрелили міліціонери підчас протистоянь на вулиці Грушевського.
Напевне, це одні з останніх кадрів, на яких Михайло живий. Він виконує гімн України. Гімн країни, що стала його другою Батьківщиною.
Вічна слава Герою України!