Сгибаясь под ношей, ты увеличиваешь ее тяжесть 5
Юлия Мостовая,  Сергей Рахманин  21 февраля, 21:41

Ненависть. Самое точное определение настроения на Майдане после 20 февраля. Она полыхала в глазах задымленных бойцов с передовой. Сжимала сердца тех, кто носил раненых, строил баррикады и разливал по бутылкам коктейль Молотова. Она сдавливала горло тем, кто, узнав о тревожных новостях, примчался на превращенную в братскую могилу растерзанную площадь. Она переполняла души тех, кто наблюдал за побоищем по телевизору.
Иногда к ненависти примешивалось отчаяние, когда кто-то узнавал в расстрелянном знакомого, друга или, не дай Бог, близкого. Иногда — растерянность, естественная при безнадежной попытке найти в безумии хоть какую-то логику. Иногда — страх, когда с трибуны озвучивали предупреждение о возможном штурме.
В одних гнев зажигал горячечную жажду немедленной атаки. В других — переплавлялся в холодную готовность обороняться до конца. Раздражение, возмущение, озлобленность покинули Майдан вслед за обезображенными телами, отпущенными в вечный покой. Осталась ненависть к системе, превращающей людей в зверей, правоохранителей — в карателей, беззлобных ребят — в отчаянных убийц, надежды — в черный дым, страну — в поле боя, а человеческие жизни — в разменную монету для тошнотворных политических торгов. Те, кто ненавидеть не хочет или не умеет, наверное, ушли с Майдана вместе с иллюзиями. Остались те, для кого власть из оппонента окончательно превратилась во врага. Который не берет пленных, предпочитая эфемерной жалости осязаемую зарубку на прикладе снайперской винтовки. Методичный отстрел, бессмысленный и беспощадный, устроенный режимом в день им же объявленного траура по убиенным накануне, утопил последние иллюзии в людской крови.
Ненависть — не лучшая из человеческих эмоций. Ее последствия трудно предсказать, и ликвидация этих последствий затянется на годы, чем бы все ни закончилось. Надо было очень постараться, чтобы пробудить ненависть в сердцах стольких и столь разных людей. Вам это удалось, Виктор Федорович. Отдадим вам должное — вы ее достойны. Заслужили.
Ненависть к системе не тушат обещаниями и отсрочками. Потому что врагу нельзя доверять — это урок усвоил не только Майдан, его усваивают люди в разных уголках страны — от Волыни до Донбасса. Перечитайте список погибших, изучите географию смерти.
Своей ненависти уже не боятся. К сожалению. И чем быстрее власть осознает, что немедленная ответственность за содеянное лучше, чем отложенная расплата за умножаемые грехи, тем быстрее болезнь можно исцелить. Потому что ненависть смертоносна. И для тех, кто эту ненависть породил. И для ее носителей. И для страны, естественная любовь к которой тонет в водовороте искусственно порожденной ненависти.
Когда писались эти строки, реакция Майдана на компромисс, достигнутый властью и лидерами "реестровой" оппозиции, была неизвестна. Но даже если "вожди" и услышат желанное "так" от окровавленной площади, вряд ли это остановит безжалостную машину репродукции ненависти. Никто никому ничего не простит. Майдан не простит власти погибших. Избиратели не простят "вождям" оппозиции их слабость. Власть, если отдышится и победит, не простит ничего и никому. А когда проиграет (а это случится, раньше или позже), — ей припомнят все.
Удивительная вещь: в стране все время находятся люди, которые дают правильные и своевременные рецепты, но безответственные политики их берут на вооружение с таким опозданием, что принимаемые меры уже не действуют. Если бы Янукович в начале декабря отправил в отставку правительство во главе с Азаровым? Если бы Запад перед рождественскими каникулами ввел точечные санкции? Если бы в первый этап захвата администраций оппозиция всерьез занялась созданием народных рад и исполкомов? Если бы до первой крови пришли к конституционным изменениям и коалиционному правительству? Но даже после пролитой крови мудрость и ответственность не возобладали. 18 февраля мы все стали свидетелями того, как политиками выстраивается матрешка использования друг друга "втемную". Одним сильно хотелось в правительство, и они объявили "мирное наступление", предполагающее пикетирование Рады. При этом — ни четкой задачи, ни мобилизации кадрированной Самообороны Майдана. Просто ожидание запрограммированных столкновений и, следовательно, обострения ситуации. И как выход из нее — возможность втюхать Майдану историю с коалиционным правительством, в котором, якобы, заинтересован и президент. Самооборона отправляется в мирное наступление, завязываются предсказуемые бои. Силы растягиваются, оголяя тылы, что приводит к потере баз — Жовтневого дворца и Украинского дома. Но резкое обострение ситуации, как повод к зачистке использует тот, кто на самом деле никакого коалиционного правительства не хотел, а желал все по-прежнему сохранить в своих руках и карманах. Что было возможно только при условии установления силового контроля над ситуацией. А это, в свою очередь, очень устраивало кремлевских советчиков Януковича, руководство которых своей главной целью ставит отсечение Украины от цивилизованного мира, путем полной дискредитации Банковой и ее госинструментов в глазах ЕС и США. Одним хотелось действовать, другим — пересесть повыше, третьему — рулить, четвертому — имперствовать. И все на крови, боли, слезах и горе.
В день ста смертей Ахметов с Фирташем не захотели сообщить Януковичу, что "Караул устал". А депутаты смогли испугаться лишь настолько, чтобы принять вяленькое постановление о прекращении огня. И все. За эти дни лениных в стране упало больше, чем вышло из фракции Регионов в ВР. Полтонны крови за то, чтобы недоросли получили игрушку серьезных парламентских полномочий Конституции 2004 года, а Янукович — передышку для зализывания ран, концентрации сил и наступления на "лохов". В день, когда от Януковича тысячами побежали Беркут и ВВ, "вожди" оппозиции фактически подарили ему шанс на спасение.
Запад доволен — найдено решение, вводящее ситуацию в легитимное поле. Но дело в том, что нет этого поля. Майдан — это восстание людей против государственного механизма, невыполняющего свои функции: где президент не реформирует, а инкассирует; где милиция не защищает, а рэкетирует; где суды не устанавливают истину, а продают вердикты; где прокуратура не расследует, а задорого приговаривает. Народ решил содрать с тела эту коросту. А ему предложили перераспределить полномочия между клещами-паразитами и шанс на баню в декабре?
Майдан решит иначе…
http://gazeta.zn.ua/internal/sgibayas-p … est-_.html

Парубій: Майдан сьогодні повністю контролює Київ
Субота, 22 лютого 2014, 01:43
Комендант Майдану Андрій Парубій заявив про те, що Майдан повністю контролює Київ.
Про це він сказав зі сцени на Майдані Незалежності у ніч на суботу.
Окрім того, він заявив про вимогу негайної відставки президента Віктора Януковича.

- заявив Парубій.

, - зазначив комендант.

, - сказав він.
За словами Парубія, біля ВР знаходиться підрозділ Правого сектору, Кабмін та Адміністрацію президента також охороняють сотні Майдану.

, - заявив комендант.
Фото: Святослав Цеголко

, - додав Парубій.
Окрім того, він підкреслив, що всі дії на Майдані мають бути узгоджені з військовим штабом на Хрещатику, 24.
Українська правда
http://www.pravda.com.ua/news/2014/02/22/7015623/

Майдан прощається із загиблими Героями / #Євромайдан

Роз'яснення з  Фейсбуку Олесі Оробець.

---

Леся Оробець пояснює про повернення до Конституції 2004 року:

Зараз відбувається дуже багато дискусій щодо повернення Конституції 2004 року. Чи це було потрібно і що це дасть.

Спробую тут навести ключові аргументи. Звісно, і надалі ключовою вимогою лишається відставка яника і покарання всіх винних у злочинах проти людства. Але, якщо проаналізувати, то Конституція 2004 року дає механізми для втілення цих рішень, хай і не такі швидкі, як нам би цього хотілося.

1. На даний момент чи не найважливіше. Рада призначає на посаду та звільняє з посади за поданням Президента України Голову Служби безпеки України, а також надає згоду на призначення на посаду та звільнення з посади Генерального прокурора України. (ст. 85). При цьому Верховна Рада України може висловити недовіру Генеральному прокуророві України, що має наслідком його відставку з посади. Тобто тепер питання звільнення Пшонки, а потім і притягнення його до відповідальності справді лише питання часу. От тільки може втекти, падлюка.

2. Також за новою старою Конституцією саме більшість у ВРУ вносить пропозицію щодо Прем’єр-міністра і пропозиції щодо складу уряду. Президент буде брати участь у формуванні Кабміну лише шляхом подання на затвердження Радою кандидатур: Прем’єра, Міністра оборони та Міністра закордонних справ. Весь інший склад кабміну буде формуватися без його участі.

3. Зникає проблема непідписання Президентом законів, вето з яких подолала Рада. Так, у разі якщо Президент України не підписав такий закон, він невідкладно офіційно оприлюднюється Головою Верховної Ради України і опубліковується за його підписом (ст. 94).

4. У Національного банку знову зникає право законодавчої ініціативи (ст. 93). Колись банкіри достатньо тепло вітали наявність такої ініціативи, але через останні події, напевне, потішаться і протилежному.

5. Президент може зупиняти дію актів Кабінету Міністрів України тепер винятково з мотивів невідповідності цій Конституції з одночасним зверненням до Конституційного Суду України щодо їх конституційності, а не як йому заманеться за редакцією Конституції 1996 року (ст. 106).

6. У Президента зникає право вето на прийняті Верховною Радою України закони про внесення змін до Конституції України (ст. 106).

7. У разі дострокового припинення повноважень Президента України виконання його обов'язків на період до обрання і вступу на пост нового Президента України покладається тепер на Голову Верховної Ради України, а не на Прем'єр-міністра (ст. 112).

8. Тепер вже не Президент, а Кабмін утворює, реорганізовує та ліквідовує відповідно до закону міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, а також призначає на посади та звільняє з посад за поданням Прем'єр-міністра України керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України (ст. 116).

9. Рахункова палата, крім функції контролю за використанням коштів, знову отримує ще й функцію контролю за надходженням коштів до Державного бюджету України (ст. 98).

10. За новою-старою Конституцією, повноваження народного депутата України припиняються достроково, зокрема, в разі невходження народного депутата України, обраного від політичної партії (виборчого блоку політичних партій), до складу депутатської фракції цієї політичної партії (виборчого блоку політичних партій) або виходу народного депутата України із складу такої фракції (ст. 81).
Цим, зокрема, пояснюється сплеск масового виходу з ПР депутатів. Після вже це зробити буде болісно)

11. З поверненням коаліції повертаються і ризики, пов’язані з її діяльністю. Так, тепер Президент України має право достроково припинити повноваження Верховної Ради України не тільки якщо протягом тридцяти днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися, а й якщо протягом одного місяця у Верховній Раді України не сформовано коаліцію депутатських фракцій, а також якщо протягом шістдесяти днів після відставки Кабінету Міністрів України не сформовано персональний склад Кабінету Міністрів України (ст. 90). Теж правильно – не можуть домовитися між собою – хай проходять перевірку виборами ще раз.

Так, Конституція 2004 року далеко не панацея. Але вона робить яника слабким. Не здатним приїжджати у Раду і нагинати ригів. А такого яника, знаючи правила поведінки в їх зграї, вони ж самі і з’їдять, згадуючи як він їх нагинав.

Тому хай це маленький, але крок для втілення вимоги номер один мирним шляхом. Бо досить крові, мусимо знищити цих упирів без нових смертей невинних людей.