ЕРІКА: «На сході просять, щоб я співала українською. Особливо «Червону руту»

Віра Холодна

Співачка Еріка запам’яталась не лише участю у вокальних телешоу, а й нещодавньою підтримкою військових на Херсонщині. Розмовляємо з Ерікою про враження від виступів для військових, небезпеку на зйомках кліпів та інше.

- Минулого місяця їздили у Херсон виступати для військових… - На цю тему мені не набридне говорити (сміється. – В. Х.).  Поїхала команда із радіо Rocks у складі мого продюсера Сергія Кузіна, Соні Сотник та хлопців-музикантів. І я як доповнення до них. - Як вас сприйняли там? - Першою реакцією була цікавість. Всі були здивовані, що ми приїхали. Ми були у кількох військових частинах, і не всюди нас відразу впустили. Хвилювалися, особливо за наше здоров’я, бо це ж військова частина як-не-як, і ведуться воєнні дії. На територію військового табору нікого з цивільних не пускають. Були нюанси, але все-таки перемогла дружба, дуже хотіли вони нас бачити, а ми – їх. Військові були щиро вдячні. Вони з нами танцювали, співали, навіть старші по чину. Майор взяв у мене мікрофон і заспівав “Червону руту”. Я старалася це все зазнимкувати (у нас були камери). Ми транслювалися у прямому ефірі в Інтернеті, щоб люди бачили, в яких умовах живуть наші військові, як дають собі раду. Їм дуже тяжко – просто неба, без проточної води, в польових умовах. При цьому зберігають оптимізм. Я казала, що моє життя ділиться на два етапи – до поїздки туди і після.

- Не страшно було їхати туди?

- Було трішки страшно, коли ми переїжджали блок-пост. Але якщо вже вирішили їхати... Ми були перші, хто поїхав. Не знаю, чи після нас хто їздив. Покладалися на Бога. А військовим не страшно? Вони кожен день служать. Там взагалі страшно, коли їдеш і бачиш цю всю техніку військову. Танки... Ми, до речі, каталися на танках.

- Дали дозвіл?

- Так, ми проїхались з вітерцем, мало голова не відлетіла. Машина – звір просто.

- Мабуть, і їли з військовими?

- Так, нас нагодували обідом. Гречаною кашею зі шкварками. Ще бринза і солені овочі. Було душевно, смачно. Я розчинилася в тій позитивній атмосфері.

- З якими думками їхали туди?

- Мали на меті звеселити їхні будні, і, думаю, нам це вдалося.   Ми хотіли, щоб у них було свято. У тих людей, котрі захищають нашу Вітчизну у неналежних умовах. Українські чоловіки – найкращі. Вони відважні, сміливі. Самовіддача неймовірна. Якщо буде можливість, поїдемо ще.

- Бачите у цьому свій обов’язок?

- Місія артиста – у будь-яких умовах співати. Співати і в хороші, і в погані хвилини. Не тільки коли все добре і тепленько задниці. Інколи доводиться співати в різних умовах, щоб люди почули і зрозуміли тебе. Хотіли, щоб і наші колеги це побачили і усвідомили, що ми можемо щось зробити. Можемо бути корисними.

- Вам не закидали, що це рекламна акція?

- Я читала коментарі. Люди пишуть «Ой зачем вы там им нужны, им не до вас», були і такі, що писали «Немає чим запіаритись, піар через війну». Люди настільки злі бувають. Навпаки, нам хотілося звернути увагу на те, як живуть військові, щоб їм допомогли. Це все зроблено тільки заради них. Ми навіть костюмів не брали. Які там костюми! Ми приїхали, і як були з дороги, так і пішли працювати. В палатках. Піар по-іншому виглядає. Не завжди люди мають з чогось користь. Шкода, що люди озлобились і не вірять, що таке буває.

- Довкола Ані Лорак розгорівся скандал через кліп, де вона використала кадри з Майдану…

- Я читала. Це її особиста позиція. У мене трошки інша. Я ходила на Майдан і не втікала з країни. Була в епіцентрі подій.  Все нормально. Добріша атмосфера, ніж у військових частинах, була тільки на Майдані. Добріших людей зустріти годі. Заходиш як в інший світ. Відчуваєш, що там тебе захистять. Було спокійніше, ніж удома. Треба бути з народом, коли біда. Так мене виховали.

- Ваші батьки із Західної України?

- Мій батько з Челябінська. Мама з Карпат.

- Батько живе в Україні?

- У Москві.

- Він не був проти вашо громадянської позиції?

- Я дуже люблю батька, захоплююсь ним як справжнім росіянином. Казав: «Мені шкода людей. Шкода простих українців, дуже хороші люди». Йому шкода, що ми стали жертвами великих махінацій. Мій батько дзвонить, хвилюється за мене. Я сказала йому, що я з українцями, я – бандерівка, так вже склалося. У мене серце кров’ю обливається. Іти проти людей – гріх. Він зі мною погоджується. Поважає мою позицію.

- Ви нещодавно записали знакову пісню «Схід-Захід».

- Так, разом з Олександром Ільєних. Він сам з Уралу. Ми записували пісню двома мовами, я співала російською, а він – українською. Навмисне не тими мовами, якими спілкуємося. Щоб показати, що ми разом зі східними областями. Розмовляти можна будь-якою мовою, головне, щоб живі-здорові були. Пам’ятаю, коли Львів розмовляв російською на знак цього. Я була дуже горда за це місто.  Неординарний крок, щоб показати, що ми усі рідні.

- Ви також намагаєтесь якось це показати на виступах?

- Головне – щось робити. Я на концертах завжди говорю про це. Люди потребують, аби з ними про це говорили. Ще більше активізувала українські пісні. Підняла свій альбом українських народних пісень – «Моя країна». Колись записала його  для душі. Зараз дуже актуальний. Співаю на концертах і «Червону руту», і «Стожари», і «Зеленеє жито». Українці завжди співали пісень в тяжкі хвилини, коли душа боліла.

- На сході це нормально сприймають?

- Сприймають настільки добре, що не можна казати про якийсь поділ. Мені завжди було дико, коли питали, де мене краще сприймають – вдома чи на сході. На сході більше чекають українських пісень. Просять, щоб співала українською. Особливо «Червону руту».

- Окрім концертної діяльності, займаєтесь багатьма цікавими проектами, навіть озвучували мультфільм…

- Так, мені було дуже цікаво це робити. Я тоді тішилась як дитина, бо дуже люблю мультики. Ображена, що мене не запросили озвучувати другу частину. Я непогано озвучила ту перлинку. Є таке поняття – «ліпсинг»: приблизно потрапляти в міміку героя для більшої реалістичності. Це казка – чути, як герой говорить твоїм голосом. Перлинка, яку я озвучувала, дуже схожа на мене. Ніби під мене підібрали. Така трохи дуркувата. А характером дуже сильна і норовлива.

-  Це правда, що вас мало не підпалили на зйомках кліпу?

- Правда. У нас цікава команда, з якою четвертий кліп поспіль знімаємо. Режисер Сергій Перцев мене не шкодує на знімальному майданчику, і я йому за це вдячна.  Буває, режисер дуже лояльний, але картинка потім виходить, вибачте, гівно. А з Сергієм у нас стосунки з перцем, недарма у нього таке прізвище. Ми вічно сваримось. На тих зйомках він і сам не сподівався на таке. Був момент, коли я мала підійти до вогню і махнути вгору руками, і він мав піднятися за руками. За кадром стояв хлопець, котрий у цей момент повинен був хлюпнути керосину у вогонь. Але він трошечки не розрахував (сміється. – В. Х.), язик полум’я майже торкнувся мого волосся. Буквально секунда – і я б загорілась як смолоскип. У мене було багато лаку на волоссі, синтетична блузка. Мене ангели винесли на руках звідти. Недарма я татуювання зробила (в Еріки на руці напис англійською – «Мої ангели охороняють мене». – В. Х.).

- На зйомках завжди так небезпечно?

- На зйомках вічно холодно. Ні разу не було тепло. Закон підлості. В Одесі знімали кліп при температурі +3. Я понадягала колгот під спідницю купу, але ж нічого не рятує. Всі з термосами бігають. Потім хворієш. А здається, що це все так красиво і легко. Глядач бачить один бік, ми – інший. Знімали кліп у Криму, я там мало зі скелі не впала. Тішуся, що ми зняли кліп ще у нашому Криму.

- У вас незвичне сценічне ім’я, самі обирали такий псевдонім?

- Є ціла історія, пов’язана з цим. На «Фабриці зірок» перед нами поставили завдання придумати псевдонім, з яким бачимо себе на сцені. Я написала цілий список дурнуватих імен. Хотіла виділитися. З мене сміялися. Запропонували залишити Настя Кочетова. А я не хотіла.  Настя Кочетова в творчості якась не до кінця щаслива. Не йшла сценічна діяльність під цим ім’ям. Стільки спроб було – і не вдавалось. У той час хотіла свою майбутню дочку назвати Ерікою і запропонувала це ім’я. І всі в один голос погодились. Почитала про значення цього імені і зрозуміла, що мені це ідеально підходить. Вважаю це своєрідним захистом. І з ним все пішло як по маслу.

Довідка «ВЗ»

http://www.wz.lviv.ua/interview/127279

Єріка, умнічка, здорово що працює, гарні плани на майбутнє, інтервью сподобалос
Еріка про папу-росіянина, жахи зони АТО і свій одяг
Ольга Черныш - 02 жовтня, 12:00 - Життя, Україна, Світська хроніка, Шоу-бізнес

Антон Гусев/ДеПо
Українська співачка Еріка розповіла ДеПо про участь в концертному турі «Підтримаємо своїх», повідала, як відреагували батьки на її поїздки в гарячі точки, і поділилася творчими планами
Еріка стала однією з перших серед українських виконавців, що наважилися відправитися в зону бойових дій. Запевняє, погодилася без коливань і про участь в турі не шкодує. ДеПо розпитав співачку про враження від поїздки, відношення до українських артистів, що обрали інший шлях, нові пісні і любов до української моди.

- Еріка, ви довго наважувалися відправитися в тур по військових частинах. Чому все ж поїхали?

- Ми просто вирішили, і все. Багато артистів повелися по-іншому. Я б не хотіла нікого поливати брудом, але люди не розуміють, що це доброчинність в чистому вигляді. Мало хто погодився поїхати і безкоштовно попрацювати. Для мене це був шок.
Я, чесно кажучи, про ризик не думала. Я ніколи не відчувала себе артистом настільки, наскільки відчула себе там. Для мене ця сцена стала найважливішою в моєму житті. Адже я виступала для людей, які захищають нас. А відчуття потрібності - це дійсно круто. Хоча зізнаюся, психологічно поїздки далися нелегко. Побачивши усе це, мені як жінці складно реабілітувати свою психіку. Я приїжджаю в розбитому стані. Тиждень-дві моя команда мене не чіпає. Чесно кажучи, сиджу на заспокійливих, тому що мізки їдуть на повну котушку.
Ці картини стоять перед очима. Як все відбувається, в яких умовах вони там живуть, воюють. При цьому ми їздили вже три рази, і думаю, ще їздитимемо, якщо нас запросять. Зараз дуже загострений період - нас бояться туди везти, щоб ми не постраждали. Був випадок, коли буквально за декілька хвилин до нашого приїзду почалася страшна стрілянина. Нам з колегами пощастило, що автобус не постраждав.
«У НАС НЕ БУЛО, ДЕ ПЕРЕНОЧУВАТИ, - СПАЛИ В АВТОБУСІ»

- Реальна картинка сильно відрізняється від тієї, яку показують по ТБ?

- Звичайно, адже за допомогою ЗМІ ти сприймаєш все, як тобі хочуть подати. А коли сам опиняєшся там, розумієш - це реальність. Відчуття проникає глибоко в тебе. Жодне ЗМІ цього не передасть.

- Ви могли б навести приклад перекрученої інформації?

- Я б не хотіла вдаватися до подробиць. Але про нашу армію дуже мало піклуються. Немає устаткування. Немає нічого, щоб хлопці хоч би у бою відчували себе комфортно. Немає елементарних бронежилетів. Про це говорять, але в набагато менших масштабах. Як можна взагалі воювати в таких умовах?

- Вдалося поспілкуватися з українськими бійцями в неформальній обстановці?

- Звичайно. Ми пробували їх чай, трохи наливки, бачили, як вони живуть. Хлопці грали нам на кобзі, дуже красиво. Українську народну баладу. Я зустріла свого земляка з Червонограду. Як виявилося, ми сусіди. Так сталося, що в Київ їхали разом, у нього було декілька днів відпускних. З'ясувалося, що у нас маса спільних друзів. Дуже тямущий хлопчик. Обмінялися контактами і зараз спілкуємося в соцмережах.

- В побутовому плані напевно теж було нелегко?

- Я говорила, що ми бременські музиканти. Ми дали шість концертів за три дні. Все було дуже спонтанно. Не завжди виходило дістатися вчасно. Знаєте ж, що вночі забороняється пересуватися по певних зонах. Наші намагалися сприймати усі складнощі легко і з гумором, по-людськи.
Що стосується побуту - це повна фігня. Основне було - виступити, решта - нічого страшного. У нас не було де переночувати, спали в автобусі. Хоча остання поїздка виявилася святом. Ми відпочивали в найадекватнішому готелі з гарячою водою. Нас класно годували. Особисто мені потрібне тільки ліжко, гаряча вода і шматок хліба з маслом, а можна і без масла. Ніяких понтів.

«МАМА МОЛИЛАСЯ, СТАВИЛА СВІЧКИ, МИ ЗДЗВОНЮВАЛИСЯ КОЖНУ ГОДИНУ-ДВІ»

- Деякі артисти бояться висловлювати свою позицію. Частково тому, що Росія - це для них найдоступніший ринок після українського...

- Ринок Росії... Та про який ринок зараз може взагалі йтися? Так склалося, що не в грошах щастя. Ми їздимо давати концерти абсолютно безкоштовно. І ми співатимемо стільки, скільки треба. Артист - і у біді, і в радості.
Артист - не лише за гонорари і там, де тепло твоєму одному місцю, розумієте?
Хоча, враховуючи, що мій батько росіянин, зізнаюся, я хвилювалася, як він усе це сприйме. Але він людина великого серця, він дуже мене підтримує. Говорить, що я молодець, що він пишається мною. Виявилося: все нормально, можна домовитися. Адекватні люди розуміють, що відбувається. Але таких там (у Росії - ред.) дуже мало.

- І що, не намагався зупинити хоч би тому, що там небезпечно?

- Постійно переживав: «Дочка, куди ти... навіщо... як же...» Але він знає, що у нас з ним багато спільного, такий характер у нас - ризиковий і екстремальний. Ми різко приймаємо рішення і ні секунди не коливаємося. Тому батько сказав: «Гаразд, ти така ж цокнута, як і я, тому фіг я тебе зупиню. Поступай, як вважаєш за потрібне. Але за тебе молюся, тримаю пальці».
Також і мама. Постійно молилася, ставила свічки, ми здзвонювалися кожну годину-дві. «Дочечка, все нормально, у вас там не стріляли?..» Але, я думаю, ми усі під охороною ангелів, нашого Бога, а доля є доля. Якщо ти маєш бути в цьому місці, ти там будеш.

- Проте, погодьтеся, нинішня ситуація сильно розділила табір українських артистів...

- Я нікого не засуджую. Хтось відмовляється, хтось говорить, що думає, у когось вже взагалі клеми падають. Деякі артисти настільки відверто лізуть у політику, що плутаються в словах. Все-таки є аналітичний склад розуму, а є - творчий. Людині з творчим лізти в політику - це якийсь вінегрет.
Вважаю, кожна доросла людина обирає свій шлях. Я зайняла свою позицію, що стосується інших - обирати їм. При зустрічі запитую, як сім'я, як справи, як здоров'я. Усе інше - будь ласка, йди з плакатом, з будь-яким гаслом. Право вибору у нас ще ніхто не відбирав.
Єдине, народ не обдуриш. І коли настануть мирні часи, я сподіваюся, люди згадають, хто не побоявся. І я говорю не лише про артистів. В першу чергу - про військових, наших великих бунтарів, які є серед них. Зараз з'являються нові молоді гетьмани.

«НАКОПИЧИЛОСЯ БАГАТО ДОСВІДУ. ДУМАЮ, МОЛОДІ АРТИСТИ ВБИРАТИМУТЬ ЙОГО, ЯК ГУБКИ»

- Деякі артисти впали в депресію і відклали творчість до кращих часів... Поділіться секретом, як не опускати руки?

- Дійсно, дуже складно працюється в такі періоди. Але потрібно шукати музу, ловити її за хвіст. Користуватися часом, щоб пропадати в студіях...
Зараз зайнятість не максимальна, ми можемо і реалізувати свої фантазії, творчі амбіції. Ми ось майже закінчили запис дуету з Сергієм Кузіним, моїм продюсером. Дуже довгоочікуваний дует, фантастична поп-рокова пісня на патріотичну тему. Частинка попу - від мене, частина рок-н-ролу - від Сергія. А ще виходить сольна композиція «Моя» - створюємо, мучимо, оформляємо вже шостий місяць. Вилизуємо кожен звук. Признаюся, у мене був невеликий тайм-аут з минулої осені.

- Чула, ви плануєте зайнятися продюсуванням...

- При центрі, з яким я працюю, відкрию вокальну школу від Еріки. Викладатиму вокал.    Планую робити повний спектр послуг для створення повноцінного артиста. Сценічний образ, підбір репертуару, робота на студії, промо-пакет. Хочу навчити інших тому, що я добре вмію. Я вже викладала вокал. У мене була своя студія у Львові. Шість років тому, до «Фабрики». Зараз час підняти цей архів і передати далі цю майстерність. Накопичилося багато досвіду і, думаю, молоді артисти вбиратимуть його як губки.
А в майбутньому планую створити благодійний фонд Еріки . Мрію про центр, який дасть шанс займатися творчістю дітям з обмеженими можливостями. Можливо, з ДЦП. Хоча доки це в планах, упевнена, так і буде.

«ФУТБОЛКИ З НАЦІОНАЛЬНОЮ СИМВОЛІКОЮ ЗДОРОВО ПОЄДНУЮТЬСЯ ІЗ СТИЛЕМ CASUAL»

- Ви стали обличчям нової колекції Андре Тана, чому вибір ліг саме на нього?

- Ми знайшли один одного в плані творчості. Цей союз виглядає симпатично навіть з боку. Мені подобається те, що робить Андре, подобається його сміливість і креативність. Він розкриває абсолютно різні грані жінки...
Приміром, до фотосесії, яка колесить по просторах Інтернету, ніхто особливо не готувався. Я просто прийшла на знімальний майданчик і зрозуміла, що мене все влаштовує.

- Через кризу багато хто став себе обмежувати. Фінансові складнощі якось вплинули на ваш вибір одягу?

- Я із цього приводу ніколи не парилася. Я не жертва моди, намагаюся сама створювати свій стиль. Якщо він зрозумілий іншим - добре. Якщо ні - чесно кажучи, мені все одно. Я не витрачаю години перед виходом у світ. Все зводжу до відчуттів -подобається-не подобається. Я не в курсі останніх тенденцій. Але найцікавіше, що примудряюся в ці тенденції потрапляти. Єдине, я завжди вважала за краще речі українських дизайнерів. Тому що ми витрачаємо страшні гроші на вироби західних брендів, а українські за якістю не поступаються.

- У вашому гардеробі є традиційний український одяг, вишиванки?

- Зараз ось сорочки безпосередньо з колекції Андре. Декілька вишиванок. Зберігаю ті, що носила ще в дитинстві, але є і нові. Футболки з національною символікою, гербом України. Дуже здорово поєднуються із стилем casual. Коштують копійки, і при цьому ти почуваєш себе комфортно, адже ти підтримуєш Україну, наших виробників.

http://www.depo.ua/ukr/life/erika-vozvr … 2014150100

Эрика – муза Андре Тана на Украинской Неделе Моды

     
В пятницу, 17 октября популярная украинская певица Эрика и знаковый украинский кутюрье Андре Тан дадут совместную пресс-конференцию после показа Андре Тана в рамках Ukrainian Fashion Week.   
Как известно, Эрика стала лицом новой коллекции одежды бренда a.Tan, лейтмотивом которой являются патриотические образы. Певица и дизайнер знакомы давно. Именно Эрика придумала слоган для демократичной линии a.Tan – «Одежда, которая приносит удачу». Несколько лет назад она призналась Андре, что когда надевает на сцену его наряды, концерт обязательно проходит с аншлагом.
Кстати, Андре Тан с помощью Эрики продолжает помогать семьям переселенцев. 10% от продаж будут перечислены в помощь детям, которые стали заложниками ситуации в стране и вынужденно переселились с востока Украины.
В пятницу, 17 октября в 20:00 Эрика посетит показ коллекции весна-лето 2015 Flowers Market от Андре Тана в рамках Ukrainian Fashion Week. После чего певица и дизайнер дадут совместную пресс-конференцию.

http://moon.ua/index.php?option=com_con … p;Itemid=1

СКОРО! Эрика отправит в НОКАУТ!

На днях состоится презентация долгожданного трека от Эрики с хлестким названием "Нокаут". "Этого ждали. И это случится. Мы рассчитываем на НОКАУТ", - немногословно и амбициозно комментирует выход своей новой работы сама исполнительница.

http://www.erika.ua/main/article/529-sk … kaut-.html