Песня нравится, клип не очень.

Жанр відео можна визначити як поєднання двох форматів – короткометражного фільму та соціальної реклами.
Загальна ідея кліпу народилася у Святослава Вакарчука під час обговорення зйомок з Володимиром Шкляревським (режисер-оператор) та Віталієм Климовим (продюсер зйомок).
Святослав Вакарчук, зазначає, що «під час обговорення мені на думку спала така класична порівняльна картина між тим, як поводять себе люди старшого віку в Україні та люди такого ж віку в західному світі. У нас незалежно від соціального статусу, матеріального достатку, старші люди почуваються більш пригніченими, ніж на Заході, чи, наприклад, в Індії, де рівень життя подекуди значно нижчий, ніж у нас. Отже, справа не стільки і не тільки в добробуті, матеріальному забезпечені, а в більш відкритому, щирому ставленні до життя, а також у таких базових цінностях, як особиста внутрішня свобода і взаємоповага незалежно від віку, статусу та поглядів.
Цим нашим відео хотілось показати, що незалежно від того, як складаються обставини - у кожного особисто, у суспільстві в цілому, - є привід над чим задуматись, що згадати, проаналізувати та не має жодного приводу нічого не робити. Адже, на мою думку, щасливими стають ті, хто за жодних обставин не опускає руки».
Робота над драматургією, образами учасників кліпу, сюжетними лініями велася режисером-оператором Володимиром Шкляревським разом із продакшн-командою.
Зйомки проходили влітку 2015-го під Києвом. Всі запрошені актори дуже щиро і відверто поставились, насамперед, до самої ідеї і навіть божевільна спека не завадила в роботі. Хоча фізично і організаційно це було досить важко.
У зйомці масової фінальної сцени – концерт Океану Ельзи, на якому зустрічаються одні з героїв кліпу після багатьох років розлуки - взяли участь фани групи.
Над відео працювали:

Актори (за порядком появи) - Юрій Міхно, Василь Шепель, Віктор Швець, Валентина Гришокіна, Тамара Яцемірська, Ніна Галєна, Ігор Шуб, Владлен Портніков, Володимир Галєна, Лідія Пономарьова, Анатолій Борисенко, Жанна Анікєєва, Микола Бутковський, Артур Асланьян, Марія Бондаренко, Маргарита Качулова, Віталій Богачек, Роман Вискребенцев, Поліна Носихіна, Олена Сікорська
Кастинг-директор – Алла Самойленко

Окрема подяка

http://vk.com/ocean_elzy?w=wall-25016515_310818/all

Лідер рок-групи Океан Ельзи, композитор, громадський діяч
17 Жовтня, 10:33
їні тіж самі політики постійно переходять з однієї партії до іншої. Чому не відбувається активної зміни еліт і як у таких умовах дати шанс молодим лідерам?
Останнім часом тема децентралізації встигла набити оскомину, але, як мені здається, через те, що ми починаємо обговорювати децентралізацію, не розуміючи повною мірою, що значить це поняття. Мене на питання децентралізації наштовхнули роздуми щодо якості та кількості українських політичних еліт.
Я часто думаю: чому за останні двадцять п’ять років у нас сформувалася така мала лава запасних і чому політиків, яких ми бачимо на центральних каналах, на ток-шоу, та і загалом українських політичних еліт, людей, що пропонують себе в якості кандидатів у вище керівництво чи команду вищого керівництва, так мало? Чому на екранах щораз з’являються ті ж самі люди, які просто переходять з однієї партії в іншу, з однієї епохи в іншу? Чому не відбувається активної зміни еліт?
Однією з причин такого явища є те, що в Україні відсутні соціальні ліфти для молодих політиків. А відсутність соціальних ліфтів пов’язано з тим, що єдине місце в Україні, де політик може себе проявити, це, власне, Київ та центральна влада. У більшості цивілізованих країн, держав з розвиненою демократією, усе відбувається інакше. Там політик спочатку показує себе, як молодий активіст у місцевому осередку, потім стає депутатом чи представником свого електорату в селі, місті, чи районі. Після цього він може стати мером чи лідером партійного осередку, і лише потім переходить до столиці. Чому цього не відбувається у нас? Однією з причин є те, що місцева влада у нас ні на що не впливає і ні за що, за великим рахунком, не відповідає. Вона є повністю залежною від Києва.
Незалежні та ініціативні органи влади – система, що існує в Європі – у Німеччині, Італії та інших країнах. Якщо ти не можеш якісно проявити себе на місцевому рівні, значить, ти не можеш претендувати на керівництво державою. А у нас місцеве керівництво, навіть якщо і робить щось позитивне для своїх виборців та свого регіону, то виключно через домовленості зі столицею. Від цієї практики потрібно відходити.
Якщо ти не можеш якісно проявити себе на місцевому рівні, значить, ти не можеш претендувати на керівництво державою
Місцеве керівництво повинне самостійно займатися питаннями на зразок ремонту доріг та інших внутрішніх питань, яким Київ не здатен приділити достатньої уваги, керувати податками та мати можливість формувати місцевий бюджет. Сьогодні у нас практикується рівняння на центр, яке розповсюджується абсолютно на усі рівні.
Вміння домовлятися, яке стає критерієм успішності місцевого чиновника, не сприяє ані ініціативності, ані появі молодих лідерів. А для того, щоб такі лідери з’явилися, потрібно, щоб на місцевому рівні була законодавча можливість приймати реальні рішення. Треба віддати на місця більшу частину бюджету, потрібно віддавати містам, селам і селищам право вирішувати, чи будувати дороги і як їх будувати. В іншому випадку виникає ситуація, коли на місце одних політиків приходять інші, але ані влада, ані еліти не змінюються.
Центральна влада боїться віддавати повноваження на місця. Причому дуже часто цей страх прикривають словами про цілісність та благо держави. Я б хотів, щоб ми не підміняли поняття і узгодили, що собою являє децентралізація. Я не вважаю, що держава має право віддавати на місця питання, що не належать до компетенції місцевих рад: формування монетарної політики, зовнішньої політики, політичних союзів та курсу держави, питання армії. Це сфера компетенції центральної влади, адже передача таких повноважень на місця може збільшити загрозу сепаратизму, особливо в тій ситуації, у якій зараз опинилася Україна.
Але інші речі - бюджет,  внутрішні питання, соціальна політика – мають бути передані на місця. Треба дозволяти місцевим радам будувати різні моделі управління, давати можливість молодим політикам проявити себе. Тоді багато хто з активісті стане з часом політиками, і вони нарешті зможуть створити лаву запасних, якої так не вистачає Україні. У нас нарешті з’явиться конкуренція між політичними лідерами. З’явиться більший вибір поміж людей, які будуть йти у центральну владу.
Справа не в тому, що у нас політики не переходять з місцевого на центральний рівень. Переходять, все правильно. Тільки, якщо у Англії чи Франції політик має показати ефективність та лідерські якості, у нас він повинен мати зв’язки і вміти домовлятися з центральним керівництвом. Для просування у нас і в Європі потрібні принципово різні якості.
Місцеві лідери повинні бути незалежними, самостійними, мати можливість діяти. Державі мають лишитися зовнішня політика та безпека, без сумніви. Усе решта має відійти місцевій владі.
Ця реформа децентралізації є неповною, оскільки не пропонує достатньо якісних змін, які б передали реальну владу на місця. Саме зараз центральне керівництво – президент, парламент та Кабінет міністрів – мають зрозуміти, що час віддати на місця реальні повноваження. Інакше, чим більше рішень і повноважень буде зав’язано на Київ, тим вище шанс припуститися помилки, що стане згубною для країни.
Щоб домогтися реальних змін на краще, керівництву країни потрібно вміти жертвувати. Власною кар'єрою і добробутом, владою і повноваженнями. Заради чого? Заради людей. І заради пам'ятника в майбутньому.

Колонку опубліковано у журналі «Новое Время» за 16 жовтня 2015 року
http://m.nv.ua/ukr/opinion/vakarchuk/po … 74565.html

• Стратегия Украины должна выстраиваться вокруг устойчивости и процветания и фокусироваться на будущем, а не прошлом.
• Украине нужно помнить о своём географическом положении и сосредоточиться на ключевых национальных интересах.
• Предполагаемые различия в ментальности украинцев не объясняют экономические и политические затруднения Украины.
• Самый большой враг Украины – это недоверие к власти, друг к другу и самим себе.
• Источниками всеобщего недоверия в Украине являются образование, воспитание и отсутствие ролевых моделей в жизни.
• Изменения в Украине начинаются с вас, вашей семьи и должны распространяться на всё ваше сообщество и нацию в целом.
• Гражданское общество, его ответственность, мужество и чувство долга могут постепенно помочь Украине достичь большего процветания и устойчивости.
• Украине нужно передавать власть местным сообществам и осуществить децентрализацию, чтобы достичь процветания и сделать людей сильнее.
• Сотрудничество в сфере образования должно стать ключевой темой дискуссий между Украиной – США – ЕС.
• Доверие – самый большой друг Украины. Мы должны работать над формированием доверия в нашем обществе, если мы хотим процветать и развиваться.
• Олигархи в Украине не могут быть устранены, но они могут быть постепенно перемещены из власти, некоторые из них также хотят прозрачных правил.
• Судебная реформа является ключевой для Украины, необходимо освободить всех действующих судей и начать с чистого листа, как в случае с полицией.
• Украине нужна сильная армия, и Израиль здесь может служить хорошим примером. Армия, которая может сдерживать, если не выигрывать.
• Украинские СМИ сегодня – это армия олигархов.
• Двуязычие Украины является её активом и должно быть принято как данность, недоброжелатели используют этот вопрос, чтобы разделять украинцев.
• Принудительная языковая украинизация или русификация является несправедливой по отношению ко всем сообществам в Украине.
• Память – это факел нации, в то время как прошлое – это оковы, которые не позволяют идти.
• Украине необходимо оставить своё прошлое «на берегу реки» и двигаться навстречу современности.
• Власти должны фокусировать внимание на решении проблемы Донбасса. Если кто-то не хочет быть частью украинской семьи, им должно быть позволено уйти.
• Если США видят стратегического партнёра в Украине, им необходимо на долгосрочной основе инвестировать в образование.
https://twitter.com/HURI_Harvard

http://vk.com/ocean_elzy?w=wall-25016515_313241/all

З перекладом  можна прочитати тут:  http://www.gazettco.com/svyatoslav-vaka … -cherez-5/