Океан Ельзи. Світовий тур.
Київ, НСК "Олімпійський"
18.06.2016

«Я хочу продолжать делать то, что я делаю. Во-первых, мое творчество для меня — самое главное, и я надеюсь, это именно то, что Бог хотел бы, чтобы я делал для людей, и также надеюсь, что люди хотели бы, чтобы я делал это для них».

«Я отношусь осторожно к таким вещам. Открыть дверь и войти в политику легко. А вот выйти очень сложно. Поэтому, прежде чем войти, нужно хорошенько обдумать, что для тебя является самым важным и как это на тебя повлияет. Если не уверен, то лучше заниматься чем-то другим»,

«Поскольку я очень переживаю за судьбу своей страны и не собираюсь стоять в стороне, то буду делать все, что от меня нужно, кроме того, чтобы петь и писать песни, чтобы в моей стране жилось лучше».

[b] «Украинское образование дает хорошую теоретическую базу, но как эффективно воплотить полученные знания — не объясняет», — заявил артист.
[/b]

[b]«В Украине преподаватель всегда прав, вас не поощряют сомневаться в его утверждениях. Иными словами, вас учат, что тот, кто выше, тот и прав. И в итоге вырастают неуверенные люди»,

ПРЕМ'ЄРА ПІСНІ!
Океан Ельзи - Мить (official video)

""Я не дуже часто розказую про те, як писав свої пісні ... Але "Мить"- особлива пісня... Її історія важить для мене не менше, ніж сама пісня... А може й більше...
Лютий 2015 року... Новини зі Сходу надходять зі страшними цифрами поранених та загиблих. А за кожною цифрою - чиєсь життя, чиясь доля! Важко уявити, що відчуває людина на війні...про що думає важкопоранений, коли розуміє, що це, можливо, останні хвилини його життя. Я не міг заспокоїтись поки не написав пісню...
Написав дуже емоційно за декілька хвилин. Взяв гітару і разом з мелодією почали з’являтися слова, а за 15 хвилин вона вже була готова, майже готова. За винятком маленької, але важливої "миті", яка не відпускала мене. За винятком останнього рядка пісні. Я відчував, що висловив не все...
Наприкінці травня я був в госпіталі. Перед однією палатою лікар мене попередив, що хлопець, якого зараз побачу, поранений на війні, дивом вижив в надлюдських умовах. Осколком йому відірвало руку... І з цим дуже важким пораненням він провів 4 (!) доби на морозі. Один. Бо інші загинули чи замерзли. Потім лікарям довелося ампутувати йому ще й обидві відмороженні стопи … але він Вижив!
Я хвилювався перед знайомством та лише до тієї миті, поки не зайшов до нього і побачив перед собою впевнену, усміхнену людину, яка заряджала мене своїм оптимізмом, планами на майбутнє і якоюсь неймовірною енергетикою. В його душі була весна! Він ділився нею з усім світом!
Того ж вечора я знову повернувся до пісні та дописав в ній останній рядок, якого мені не вистачало весь цей час.
Не можна втрачати надію. Не можна здаватися до останньої миті. Можливо саме вона, остання мить, принесе весну, яка стане початком нового життя. Весну, якою ти захочеш поділитися з усім світом"